Майстер-клас

Обласний конкурс "Українська паляниця"

          Ми живемо в Україні,

де в степу із краю в край

на добро усій країні

визріває урожай.

         Де пшениця достигає

Колосиста, золота,

Де, неначе, море грають

І шумлять густі жита.

У сім’ї, у кожній хаті

Майже завжди буде свято,

Як на білій скатертині

Буде сяяти хлібина.

Що з зернини проростала,

Сонця й дощику пізнала,

Ласки від землі святої,

                                    Чорної, родючої, простої                     

Тут незвичайні на столі  експонати, 
Оригінальні і вітрини, й стелажі, 
Тут пахне хліб пшеничний у кімнаті, 
Батони пахнуть, калачі й коржі. 

Тут пахнуть пиріжки і марципани, 
Рогалики, книші, крутий малай, 
Біліють булки, пишні і рум'яні, 
Красується весільний коровай. 

Тут вироби сучасні й історичні, 
Тут випічка, яку ще добре знав 
У Київській Русі, в часи правічні, 
Найкращий пекар – мудрий Ярослав! 

З хлібом у нас зустрічають гостей,

Хліб на весіллях цвіте в короваї,

І кращих немає на світі вістей,

Ніж - хліб уродився на славу.

Щирим словом, хлібом та сіллю

Ми братів-гостей зустрічаєм,

Хлібом - новосілля й весілля,

І свято дружби-згоди квітчаєм.

                  .Є відкриття, яких не вкриє мла,

Нехай минуть віки, тисячоліття,

А жінка та, що вперше хліб спекла,

Залишиться безсмертною у світі.

         І хоч згубилось в плині літ ім’я,

І пам’ятника жінці тій немає,

А я її такою уявляю:

Вона, як мати, як сестра моя.

        Із добрими ласкавими руками,

Як всі жінки у нашому селі,

Що творять хліб, щоденно творять хліб,

І все життя їм пахне колосками.

Пісня «Біла  паляниця»

Тільки-но з печі, 
Скоринка в золі – 
Свіжа хлібина 
Лежить на столі. 
День розпочався 
З цієї хлібини… 
В ній наш достаток, 
Могутність країни, 
Наших морів 
Нетривожена синь, 
Шлях до зірок 
У космічну глибінь, 
Кажуть в народі 
Правдиві слова: 
Хліб-годувальник – 
Всьому голова! 

Хліб – мірило життя, культури. Будь-який обряд не обходився без хліба.

Народжувалася дитина – йшли з хлібом.

Виряджали сина в дорогу – мати загортала в рушник житній окраєць.

Справляли весілля – пекли коровай.

Ішли на поминки – несли із собою паляничку.

Дорогих гостей зустрічали хлібом-сіллю.

          Візьму я в руки хліб духмяний.

Він незвичайний, він святий,

Ввібрав і пісню, й працю в себе,

Цей хліб рум’яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба,

Він скарб найбільший на землі.

         Шануйте ж хліб, бо в кожному шматочку

Краплина поту, праці, доброти,

І знайте, щоб дійти до столу,

Через нелегкий шлях повинно зернятко пройти.

         Щоб ви сьогодні ласували хлібом,

Не знали горя і великої біди,

Зернятко проросло, набралось сили

І золотою паляницею прийшло сюди.

         Не дайте ж впасти жодній крихті хліба,

Не допустіть, щоби стоптали люди злі її.

Тоді зернина вас осяє сяйвом світлим

І завжди буде хліб на вашому столі.