Опис досвіду

І.Вступ.

Виховання громадянина України на національно-патріотичній освітній та суспільній традиції залишається нагально актуальною проблемою сучасної української школи.

«Виховання – це своєрідне народження»,- писав у свій час Георг Крістофер Ліхтенберг. Виховання громадянина України – це своєрідне народження вільної людини, громадянина своєї незалежної держави, щасливої людини. «Ми маємо виховати людину, яка має бути  щасливою», - (А.С. Макаренко).

Г.Ващенко був глибоко переконаний , що наша система національного виховання має ґрунтуватись на українській духовності, на нашому виховному національному ідеалі.  В основі виховного ідеалу Г. Ващенка покладено загальнолюдські та національні цінності, які своїми коренями виходять із християнської віри та релігії. Його формування забезпечується у процесі виховання людини на засадах християнської моралі і на здобутках духовності українського народу.

Як класний керівник  розумію важливість власної виховної місії вирощення вихованців людьми національно свідомими, з почуттям патріотизму, з гострим почуттям належності до рідної української землі, українського народу, готовності  брати на себе відповідальність за їх долю, здатності відстоювати свою позицію.

Формування у школярів вказаних якостей вимагає інтенсивного виховного впливу на них. Мій клас є  своєрідним осередком, в якому зібрані учні, які прагнуть бути активними учасниками відродження Держави, бо вони:

Успішні, упевнені,

Комунікабельні, креативні,

Розумні, розсудливі

Активні, акуратні,

Їжакуваті,

Надійні, наполегливі і непосидючі,

Амбітні, артистичні діти.

Я вважаю головне завдання вчителя - це створення для всіх учнів можливості розкритися, проявити себе Людиною у найвищому сенсі цього слова.

   

Тема досвіду. Виховання учнівської молоді на основі традицій, звичаїв та обрядів українського народу.

  Справжнього українця в контексті національно-патріотичного виховання визначаю як людину, яка володіє такими якостями:

- віддано любить свій народ і Батьківщину;

- використовує  знання про історію,традиції, звичаї  своєї Батьківщини та  свого народу, українською мовою;

- толерантно ставиться до людей інших національностей, до їх культури, релігійних поглядів та звичаїв;

- прагне до свободи, правди та захисту свого роду і Батьківщини;

- здорова духовно і фізично;

- з любов’ю і  повагою ставиться до батьків;

- живе за законами краси і благородства, творить красу;

- постійно прагне нових знань;

- працелюбна, доброзичлива, гостинна, відповідальна за свої дії, безкорислива.

Як визначається у « Концепції національно-патріотичного виховання учнівської молоді», «головна мета   національного   виховання - набуття  молодим поколінням  соціального досвіду, успадкування  духовних  надбань українського  народу,  досягнення  високої культури  міжнаціональних взаємин, формування у молоді, незалежно від національної належності, особистісних  рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури».

Відповідно   визначаю основними пріоритетними напрямами своєї діяльності як класного керівника:

- формування національно- патріотичної свідомості вихованців, любові до рідної землі, свого народу;

- виховання  поваги до державних символів, Конституції України;

- забезпечення духовної  єдності поколінь, виховання поваги до батьків, родини, жінки-матері;

- виховання поваги до культури, традицій та історії рідного народу і усіх народів, що проживають на території України;

- формування високої мовної  культури, оволодіння  українською

мовою;

- формування загальнолюдських моральних цінностей таких, як доброта, чесність, справедливість, безкорисливість тощо;

- виявлення і розвиток індивідуальних здібностей, талантів  моїх вихованців, створення умов для їх самореалізації, самопізнання;

- розвиток пізнавальних, творчих, організаційних, комунікативних здібностей;

- формування естетичних смаків, естетичної культури, освіченості;

- створення умов для формування і вибору власної світоглядної позиції;

- формування особистості, здорової морально і фізично;

- формування уміння спілкуватись і підготовка до життя у суспільстві;

- формування поваги до своєї особистості як унікальної цінності;

- стимулювання прагнення кожної дитини до самоосвіти та самовдосконалення.

Основними засобами реалізації національно-патріотичного виховання учнівської молоді  вважаю:

- рідну мову;

- історію рідної країни і народу;

- національну символіку;

- краєзнавство;

- родовід;

- природу рідного краю;

- українську міфологію, фольклор, народний календар ;

- національне мистецтво і культуру;

- релігійні традиції народу.

Шляхи реалізації національно-патріотичного виховання особистості:

1. Співпраця класного керівника та учнівського колективу.

2.Інтелектуальний розвиток, пізнавальна діяльність учнів.

3.Духовний розвиток учнів.

4. Соціальний розвиток.

5.Збереження здоров’я і фізичний розвиток.

6.Співпраця з батьками.

Відповідно до мети і завдань національно-патріотичного виховання  учнівської молоді,згідно виховного плану класного керівника проводжу години спілкування за відповідними темами,наприклад:

І тиждень.Тематичні:

  Під час виховних заходів учні знайомляться із історією становлення незалежності України, відкривають для себе імена славетних українців.

ІІ тиждень. Вчимося буди гідними громадянами України.

  Години спілкування «Я гідний громадянин своєї Держави», «Співчуття – перший крок до людяності», «Що псує стосунки між людьми». «Народна мудрість про стосунки між людьми», обговорення і читання цікавих книг тощо.

ІІІ тиждень. Твоє здоров'я - у твоїх руках

  Назва цього тижня говорить сама за себе. Це і бесіди про здоров’я, і спортивні свята,  і зустріч із шкільним лікарем.

         ІV тиждень. Класні збори

   Відповідно планується і робота класного керівника. На початку навчального року в куточку школяра  вивішую план виховних заходів, що будуть проводитись, зокрема план годин спілкування.

У реалізації  поставлених завдань мені на допомогу приходить етнопедагогіка. Адже лише вона з покоління в покоління відтворює образ нашого народу в його найкращих якостях. Гадаю, що використання надбань етнопедагогіки у сучасній школі є надійним орієнтиром у роботі тих, хто покликаний виховати духовно багатих, освічених, гідних громадян нашої країни. Більше того, саме етнопедагогіка надзвичайно багата на навчально-виховні засоби, які необхідні для повноцінного виховання особистості.

1. Співпраця класного керівника та учнівського колективу

   Основні методи  вивчення учнів і класного колективу, які використовую:

1.Анкетування.

2. Тестування.

3. Спостереження.

4. Бесіди з батьками та учнями.

Обробка результатів опрацювання анкет, тестів дає мені можливість виявити нахили, здібності, інтереси, дітей, їхні стосунки з ровесниками,  статус дитини у сім’ї та класному колективі. Зрозуміло, що частина анкет анонімна. Вид анкет чи тестів залежить від мети дослідження.  На початку навчального року анкетування допомагає мені і у складанні плану роботи з дітьми.

2. Інтелектуальний розвиток, пізнавальна  діяльність учнів.

    Розумовий розвиток завжди був невід’ємною частиною української народної педагогіки. Від знань та розуму залежить успіх підготовки людини до життя. Недарма українське прислів’я гласить: «Без науки короткі руки».

Тож, працюючи у цьому напрямку, використовую різні форми роботи з дітьми. Учні полюбляють інтелектуальні ігри ,наприклад,  конкурс «Я люблю Україну» , конкурсно-ігрові програми на кшталт « Конвенція ООН про права дитини», які ми проводимо у класі , змагання народознавчі і краєзнавчі, із задоволенням беруть участь у Всеукраїнських конкурсах «Соняшник», «Колосок», готують самостійно повідомлення на години спілкування, використовуючи інтернет, повідомлення на уроки,  відвідуючи бібліотеку. Усвідомлюючи, що спілкування з книгою справжньою, неелектронною, в наш час набирає особливого значення,  з ініціативи нашого класу  було проведено акцію «Подаруй книгу бібліотеці»та конкурс емблем для бібліотеки, в якому виграв наш клас і емблема займає своє місце в бібліотеці.

3. Духовний розвиток

    Великий український філософ Г.С.Сковорода наголошує, що завдання виховного процесу – народити, зберегти здоров’я, навчити вдячності, що у сукупності допомагає людині бути щасливою.

  Духовне виховання – основна й визначальна частина виховання. Основним його завданням О.Вишневський вважає засвоєння дітьми абсолютних вічних цінностей. До яких відносимо віру, красу, чемність,любов, великодушність, милосердя, правду, мудрість, досконалість, доброту, надію,щирість, гідність, сумління, справедливість, благородство.

  Духовно – моральні якості сформовані на засадах загальнолюдських  і національних цінностей, становлять найбільше багатство особистості.

    Тому ставлячи перед собою завдання  виховати справжнього українського громадянина, ми повинні в першу чергу звернути увагу на його моральність.       

    Духовний розвиток учнів здійснюю такими шляхами:

1. Вивчення традицій, народних та релігійних звичаїв українців.

 2. Пошукова-дослідницька діяльність.

3. Художньо-естетична діяльність учнів.

 Вивчення історії, традицій, звичаїв та обрядів  рідного народу,  є одним із шляхів забезпечення духовного розвитку особистості.

Велике значення має для кожного християнина дотримання традиційних релігійних звичаїв при святкуванні Різдва, Водохреща та Великодня. Тож уже доброю традицією є для моїх учнів участь у різдвяних вертепах, а також виступ з цим дійством перед батьками.

Важливим є долучення учнів до культурних святинь народу. Глибоке знання духовної спадщини народу, повага до національних витворів культури  забезпечують формування почуття гордості кожного за свій народ, за свою Батьківщину.

Перспективною формою організації пошуково-дослідницької діяльності  учнів  є розроблення та реалізація проектів.

Довготермінові проекти  КТС «Край в якому ми живемо», поповнення кабінету народознавства відповідними матеріалами,  значний внесок до виставки «Умілі руки» та оздобленні «Кімнати духовності».  Ми щиро тішимось з того, що долучаємось до добрих справ – це і благодійна ярмарка кулінарних виробів, на зібрані гроші від  якої.  ми придбали воїнам АТО теплі речі (шкарпетки, шапки та рукавиці). Також наш внесок у благодійність – це збір консервації для воїнів, які мужньо захищають кордони нашої Держави.

 Духовний світ людини це і краса природи, яка її оточує . Тому вже традиція в нашій школі проводити свято квітів «Барвиста моя Україна» та конкурс «Воскресни писанко», «Букет замість ялинки» і учні нашого класу уже три роки поспіль займають призові місця.

Важливим засобом естетичного виховання є слово, мовленнєвий етикет, який є однією із ознак краси. Ще С. Русова вважала, що рідна мова – це могутній засіб розвитку дитини, джерело національного світогляду, що школа має бути для дитини «щедрою українською хатою, в якій говорять до дитини рідною мовою».  Наша участь у різних заходах, приурочених до дня рідної мови є невід’ємною складовою нашої колективної діяльності.

  Убачаю важливим завданням навчити дітей  жити за законами краси і благородства, бачити, розуміти, творити прекрасне у своєму житті, побуті. Намагаюсь формувати в них естетичні смаки і естетичні потреби, розкрити таланти кожної дитини, вселити впевненість кожної дитини у собі. Для цього використовую :  вечори-спомину («Чорнобиль не має минулого часу!», «Запали свічку» до голодомору 1932-33 рр.), зустрічі з відомими людьми, зокрема з воїнами АТО, свята («Новий рік», «Андріївські вечорниці»),  екскурсії , а також відпочинок на свіжому повітрі (похід до лісу).

У класі завжди є учні, котрі відвідують художні школи чи студії, займаються у різних творчих гуртках.

Окрім цього, до класних годин діти завжди підшуковують народні приказки, прислів’я, що стосуються теми.

4. Соціальний розвиток

    «Головна справа виховання якраз у тому й полягає, – вважав відомий психолог С. Рубінштейн, – щоб тисячами ниток зв’язати людину з життям – так, щоб з усіх боків перед нею поставали завдання для неї значущі, для неї привабливі, які вона вважає своїми, до рішення яких вона залучається».

Тому одним із завдань виховання навчити дитину жити серед людей. Тож як класний керівник намагаюсь на повну силу використовувати у своїй роботі надбання народу, аби вихованці були високоморальними людьми, щоб опанували закони життя у суспільстві. Так у  класі використовую здебільшого бесіди з елементами дискусії («Дерево сильне корінням, а людина – друзями», «Без труда нема плода», «Кожному мила своя країна», «Що означає бути добрим?», «Дружба і побратимство»,), рольові ігри «Я гідний громадянин своєї Держави». Вже з 7 класу влаштовуємо диспути.   Надалі така робота стає системою:«Європейський Союз – який він?» (8 клас),  ,«Шкідливі звички і життя людини» ,  «Патріотизм і націоналізм. Де грань між ними?» та інші. Цікавою формою  є відтворення народних обрядів та свят, як, наприклад, свято Миколая, весняні гаївки «Гаївки - гаївочки». Учні  активно долучаються до акцій милосердя – шкільних, районних. Так, у рамках «Миколай про тебе не забуде» учні нашого класу організували збір іграшок , якими ми вже не граємось, частину передали діткам до нашого дитячого садка, а решту в початкові класи.

5. Збереження здоров’я і фізичний розвиток

    Проблема здоров'я людини в контексті загальнолюдських цінностей набуває все більшого значення. Широкий громадський резонанс   одержує розуміння того, що серед проблем, вирішення яких не повинно  залежати від суспільно-політичних колізій, центральне місце посідає проблема здоров'я дітей, без рішення якої у країни немає майбутнього. 

Тому серед пріоритетних напрямків роботи як класного керівника є пропаганда здорового способу життя, стимулювання в учнів прагнення до здорового способу життя.

Народ дійшов висновку, що саме фізичний розвиток дитини сприяє виробленню таких важливих рис, як наполегливість, впевненість у своїх силах та можливостях, здатність до подолання труднощів, витривалість. Учні завжди беруть участь у спортивних змаганнях різного рівня, відвідують спортивні секці (баскетбол, футбол). У районних змаганнях з баскетболу учні нашого класу вибороли ІІ місце. Цікаво проходять у нас години спілкування на теми збереження здоров’я і прагнення здорового способу життя,це такі як «Як я турбуюсь про свій зовнішній вигляд», «В здоровому тілі – здоровий дух», «Як я бережу та зміцнюю своє здоров’я» і багато інших.

6. Співпраця з батьками

    В даний час стало очевидним, що спільна робота педагогів і батьків є найціннішим інструментом, що дозволяє скласти для кожного учня свій виховний маршрут, підібрати оптимальний варіант індивідуальної роботи. Крім того, спільна робота взаємно збагачує знаннями кожного з її учасників

 На жаль, переважна більшість батьків не має належної психолого-педагогічної підготовки, не готова нести відповідальність за належне виховання своїх дітей. Тому класний керівник покликаний прилучити батьків до школи, допомогти відкрити кожному з батьків шлях до серця дитини. А з іншого боку – показати дитині значущість його родини.

    Класні батьківські збори є традиційною формою взаємодії класного керівника батьків та учнів. Я проводжу їх за різною тематикою,  серед яких збори на теми родинного виховання, ознайомлюю з психологічним розвитком дітей відповідного віку, запрошуємо на збори психолога, медичного працівника, якщо виникає потреба. Взаємодіючи з батьківським комітетом, ми вирішуємо ряд важливих питань нашого класу,зокрема відпочинок учнів в колективі та  їх згуртування.  Традиційними є родинні заходи: театралізоване  «Свято Миколая», «Свято Матері», відпочинок на природі. Батьки учнів із задоволенням приєднуються до наших творчо-пошукових справ (збір вишивок, фольклору тощо), беруть участь у конкурсах разом із ними. Наприклад, «Тато, мама і я – спортивна сім’я”,

     Взаємодія школи, сім`ї   - один з головних принципів організації освіти.           Він ґрунтується на спільності інтересів держави, народу, на єдності виховних завдань та ідеалів кожної сім`ї й суспільства в цілому. Педагогічний союз учителя і батьків – це могутня сила виховання.  

 Великий педагог А.С. Макаренко говорив:  «Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною».

     Підсумовуючи вищесказане, хочу відзначити, що шляхи, якими реалізується виховання особистості українця, тісно переплітаються між собою, проростають одне в друге, як те саме родинне дерево і разом творять гармонійну, духовно багату особистість патріота України.